Гіперактивний сечовий міхур (ГСМ) — захворювання (клінічний синдром), що характеризується симптомокомплексом раптовим вимушеним позивом до сечовипускання, який важко стримати чи відкласти з/без нетримання сечі (НС), полакіурії (часте сечовипускання протягом дня -понад 8 разів), ноктурії ( часте нічне сечовипускання більше 1 разу) за відсутності анатомічних порушень та доведеної інфекції нижніх сечовивідних шляхів.

Приблизно 50-100 млн людей у світі відмічають симптоми ГСМ. У загальній структурі населення Європи та США частота випадків ГСМ становить 16,6% і має тенденцію до збільшення з віком: приблизно у 30% населення після 65 років і у понад 40% після 75 років.

Діагностика даного симтомокомплексу  базується на:

• вищевказаних симптомах;
• даних спеціальних опитувальників та щоденника сечовипускання (заповнюється пацієнтами протягом щонайменше 3 діб);
• висновках об’єктивного обстеження
• результатах лабораторних аналізів (загальний аналіз та посів сечі, загальний аналіз крові, біохімічні показники крові);
• даних ультразвукового дослідження .

Тільки після повного обстеження пацієнтам на ГСМ призначають початкове лікування. Воно включає в себе   зміну способу життя та раціону харчування, тренування м’язів тазового дна та сечового міхура, призначення медикаментозного лікування.