Одним з методів лікування больового синдрому в практиці лікаря невролога є лікувальна блокада. Анестезуючі блокади, розриваючи порочне коло: біль - м'язевий спазм - біль, надають виражений патогенетичний вплив на больовий синдром.
Лікувальна блокада — це сучасний метод терапії больового синдрому та інших клінічних проявів захворювань, заснований на введенні лікарських речовин безпосередньо у патологічний осередок, відповідальний за формування больового синдрому. У порівнянні з іншими методами (медикаментозний, фізіотерапевтичний, масаж, мануальна терапія, голкотерапія та ін.), лікувальні блокади застосовуються порівняно недавно — приблизно 100 років і принципово відрізняються від інших методів терапії больових синдромів. Основна мета блокади — по можливості усунути причину болю. Але важливим моментом є і боротьба з самою болем. Ця боротьба повинна бути проведена досить швидко, з найменшою кількістю побічних ефектів, матеріальних і тимчасових витрат. Іншими словами швидко і ефективно. Саме цим умовам відповідає метод блокад.
Локальні блокади роблять безпосередньо в зоні ураження, в зоні зміненої реакції тканини, під вогнища ураження або навколо них, де є запалення, рубець та ін. Вони можуть бути периартикулярними (в навколосуглобових тканини) і периневральними (в канали, де проходять нерви).
До сегментарних відносять паравертебральні блокади, тобто в проекцію певних сегментів хребта. Варіант такої сегментарної терапії має пояснення. Кожному сегменту хребта і спинномозковому нерву відповідає певна ділянка шкіри, сполучної тканини, м'язи і певний «відрізок» кісткової системи. У сегменті відбувається перемикання нервових волокон, тому можливий і перехресний вплив. Впливаючи за допомогою внутрішньошкірного введення лікарської речовини в певний дерматом, можна впливати як на відповідний сегмент хребта, так і на стан внутрішніх органів, які блокуються даними сегментом спинного мозку, досягаючи терапевтичного ефекту. І, навпаки, при захворюваннях внутрішніх органів у певному сегменті може відбуватися пораження відповідного дерматома або міотома. Відповідно до цього ж механізму за допомогою впливу на міотом або склеротом можна досягати терапевтичного впливу на внутрішні органи.
Переважно це місцеві анестетики (новокаїн, лідокаїн та ін.) І стероїдні препарати (дипроспан, кеналог та ін.), Можливе застосування судинних препаратів. Лікарські засоби відрізняються один від одного по тривалості ефекту, за рівнем токсичності, по ефективності, за механізмом дії. Тільки лікар може визначити чи показана блокада в даному випадку, яким препаратом користиватись і якому варіанту блокади віддати перевагу.
Таким чином, лікувальні блокади є патогенетичним методом терапії клінічних проявів ряду захворювань і больових синдромів. Досвід застосування лікувальних блокад говорить про те, що лікувальні блокади є одним з ефективних методів лікування больового синдрому.
Однак треба пам'ятати, що лікувальні блокади, як і будь-який інший метод терапії, особливо ін'єкційний, пов'язаний з ризиком виникнення деяких ускладнень, має свої показання, протипоказання і побічні ефекти.